Як зародилася географія як наука

Сучасна географія – це цілий комплекс природничих і суспільних наук. На сьогоднішній день вченими накопичено великий обсяг знань про Землю, а наука географія має власну, довгу і цікаву історію зародження.

Географія в давнину

Географію можна вважати однією з найдавніших наук, тому що ніякі інші знання не були так важливі людині, як знання про устрій навколишнього світу. Вміння орієнтуватися на місцевості, шукати джерела води, притулку, передбачати погоду – все це було необхідно людині для виживання.

І хоча прообрази карт – малюнки на шкурах, що зображують план місцевості – були ще у первісних людей, географія довгий час не була наукою в повному сенсі. Якщо наука формулює закони явищ і відповідає на питання “чому?”, то географія протягом тривалого періоду свого існування швидше прагнула описати явища, тобто відповісти на питання “що?” і “де?”. Крім того, в античності географія була тісно пов ‘язана з іншими науками, в тому числі і гуманітарними: нерідко питання про форму Землі або її положення в сонячній системі носило більшою мірою філософський, ніж природнонауковий характер.

Досягнення стародавніх географів

Незважаючи на те, що у стародавніх географів було не так вже й багато можливостей експериментально досліджувати різноманітні явища, певних успіхів їм все-таки вдалося досягти. Так у Стародавньому Єгипті, завдяки регулярним астрономічним спостереженням, вчені змогли досить точно визначити тривалість року, також в Єгипті був створений земельний кадастр. Багато важливих відкриттів було здійснено в стародавній Греції. Наприклад, греки припустили, що Земля має форму кулі. Суттєві аргументи на користь цієї точки зору висловив Арістотель, а Аристарх Самоський вперше позначив приблизну відстань від Землі до Сонця. Саме греки стали використовувати паралелі і меридіани, а також навчилися визначати географічні координати. Філософ-стоїк Кратет з Малли вперше створив модель глобуса. Найдавніші народи активно досліджували навколишній світ, вирушаючи в морські та сухопутні подорожі. Багато вчених (Геродот, Страбон, Птолемей) намагалися систематизувати в своїх працях наявні знання про Землю. Наприклад, у праці Клавдія Птолемея “Географія” були зібрані відомості про 8000 географічних назв, а також вказувалися координати майже чотирьохсот точок. Також саме в Стародавній Греції намітилися основні напрямки географічної науки, які згодом були розвинені багатьма талановитими вченими.

Історія географічної науки

Географія (у перекладі з грецької – “землеопис”) – наука, що зародилася на зорі розвитку людської цивілізації. Її витоки йдуть у глиб століть набагато далі, ніж, наприклад, у фізики, хімії, біології, геології та багатьох інших наук. Але на різних етапах довгого історичного шляху зміст і цілі географії не залишалися незмінними. Ось чому ми говоримо, що географія – наука давня і одночасно молода: нині вона вирішує зовсім інші завдання, ніж торік.

Протягом багатьох століть це була описово-пізнавальна наука, завдання якої зводилися до відкриття і опису раніше невідомих країн і земель. Географія сторіччями накопичувала факти; її головне завдання полягало в тому, щоб крок за кроком відтворити картину поверхні земної кулі, тобто нанести на карту й описати берега материків і островів, гори, річки, озера і т.д. Довгий час географія являла собою свого роду енциклопедичний звід найрізноманітніших відомостей і давала відповідь на питання “де?” І “що?” – Тобто вказувала місцезнаходження різних об’єктів на поверхні Землі. Строго кажучи, вона ще не була наукою в повному розумінні слова, бо наука повинна відповідати на питання “як?” І “чому?”. Справжня наука пояснює факти, формулює закони, має своєю теорією.

Не слід, звичайно, думати, що географи в минулому були тільки збирачами фактів, серед них були і видатні мислителі. Вже в глибокій старовині люди намагалися пояснити розливи річок, припливи і відливи, походження вітрів і течій і багато інших географічні явища. Але загальний рівень науки був таким, що вчені не могли експериментально досліджувати спостережувані явища і їм доводилося здогадуватися про їх сутність і походження, покладаючись на свою інтуїцію або фантазію.

Історія географічної науки

Тільки до кінця минулого століття географія змогла обпертися на основні закони фізики, хімії та біології, щоб приступити до вивчення складних закономірностей, які діють у тісному переплетенні природн
их явищ земної поверхні. Що ж стосується економічної географії, то справді науковий характер вона почала набувати лише взявши на озброєння закони класичної політичної економії.

Таким чином, тільки протягом останнього століття географія почала перетворюватися з описової (“збірної”) дисципліни в науку теоретичну; по суті, вона стала відроджуватися і набувати нового змісту.

Сучасна географія – це складна розгалужена система, або “родина” наук – природних (фізико-географічних) і суспільних (економіко-географічних), пов’язаних загальним походженням і загальними цілями. Одне з найважливіших завдань сучасної географії – вивчення процесів взаємодії природи і суспільства з метою наукового обгрунтування раціонального використання природних ресурсів і збереження сприятливих умов для життя людини на нашій планеті.

Минуле географії, якщо розглядати його як історію ідей, а не тільки подорожей, також не менш багато подіями, ніж історія будь-якої іншої науки. В історії географії чергуються періоди злету і застою, круті переломи і кризи. Ця історія сповнена гарячих суперечок, гострої ідейної боротьби й часом справжнього драматизму. Щоб відстояти нові ідеї, було потрібно не менше сміливості і героїзму, ніж для того, щоб відправитися в плавання до невідомих берегів.

Кожен школяр знає імена творців механіки, астрономії, хімії та інших наук. Хто не чув про Н. Коперника, І. Ньютона, Ч. Дарвіна, Д.І. Менделєєва, А. Ейнштейна? Але не кожному освіченій людині відомі, наприклад, імена одного з основоположників вітчизняної теоретичної географії В.Н. Татіщева (1686-1750) або К.І. Арсеньєва (1789-1865), який стояв біля витоків економічної географії в Росії.