ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ, ВЧИНЕНОГО ВНАСЛІДОК ПОМИЛКИ

Найбільша кількість справ щодо визнання договору дарування недійсним припадає на договори, вчинені внаслідок помилки. І найчастіше це саме ті випадки, коли особа, укладаючи договір дарування, помилялась щодо його правової природи, взаємних прав та обов’язків, вважала такий правочин договором довічного утримання.

Як правило, жертвами таких випадків становляться бабусі та дідусі, які під час укладення договору дарування були введені в оману і не розуміли, які наслідки така угода в результаті спричинить. Згідно практики Верховного суду, підставами визнання договору дарування недійсним є відсутність у дарувальника волевиявлення щодо безоплатної передачі майна у власність обдарованого під час укладання такого договору, а також дарування такого майна з обов’язковою умовою вчинення певної дії майнового або немайнового характеру на користь дарувальника. Дарування з умовою суперечить вимогам статті 171 Цивільного кодексу України, яка визначає договір дарування як безоплатну передачу майна у власність іншій особі. Крім того, згідно Цивільного кодексу України, умовою договору дарування є повне уявлення сторін про предмет договору і досягнення ними згоди щодо його істотних умов. Мета договору полягає у передачі майна у власність іншій особі виключно безоплатно та без взаємної винагороди. А тому, якщо договір зобов’язує обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-які дії майнового або немайнового характеру, то така угода не є договором дарування за своєю суттю. Таким чином, сам факт того, що сторони прочитали текст договору дарування під час його підписання, а нотаріус при цьому роз’яснив суть договору та його наслідки, сам по собі не є підставою для відмови в задоволенні позовної заяви про визнання недійсним такого договору дарування.

Разом з тим, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним, має довести, що вона помилилася та неправильно сприймала фактичні обставини договору, його правову природу та наслідки саме під час укладання такого договору, що свідчить про відсутність її волевиявлення щодо справжньої природи договору дарування. В такому разі особа має підтвердити належними та допустимими доказами, в тому числі письмовими документами та поясненнями сторін, що такі обставини щодо неправильного сприйняття та її помилки дійсно мало місце та істотне значення.

Такими обставинами можуть бути:

Або, наприклад, квартира, яку особа подарувала за таким договором, є її єдиним житлом і вона її не передала обдарованому фактично та продовжувала мешкати в спірному житлі після укладення договору дарування, його надалі утримувала, робила ремонт, сплачувала комунальні послуги тощо.

Таким чином, згідно практики Верховного суду, наявність чи відсутність помилки – неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд має визначати не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз’яснення нотаріусом суті договору, а й за наявності названих вище фактичних обставин, які підтверджують помилковість формування волевиявлення у відчужувача майна.

ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ, ВЧИНЕНОГО ВНАСЛІДОК ПОМИЛКИ

Найбільша кількість справ щодо визнання договору дарування недійсним припадає на договори, вчинені внаслідок помилки. І найчастіше це саме ті випадки, коли особа, укладаючи договір дарування, помилялась щодо його правової природи, взаємних прав та обов’язків, вважала такий правочин договором довічного утримання.

Як правило, жертвами таких випадків становляться бабусі та дідусі, які під час укладення договору дарування були введені в оману і не розуміли, які наслідки така угода в результаті спричинить. Згідно практики Верховного суду, підставами визнання договору дарування недійсним є відсутність у дарувальника волевиявлення щодо безоплатної передачі майна у власність обдарованого під час укладання такого договору, а також дарування такого майна з обов’язковою умовою вчинення певної дії майнового або немайнового характеру на користь дарувальника. Дарування з умовою суперечить вимогам статті 171 Цивільного кодексу України, яка визначає договір дарування як безоплатну передачу майна у власність іншій особі. Крім того, згідно Цивільного кодексу Україн
и, умовою договору дарування є повне уявлення сторін про предмет договору і досягнення ними згоди щодо його істотних умов. Мета договору полягає у передачі майна у власність іншій особі виключно безоплатно та без взаємної винагороди. А тому, якщо договір зобов’язує обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-які дії майнового або немайнового характеру, то така угода не є договором дарування за своєю суттю. Таким чином, сам факт того, що сторони прочитали текст договору дарування під час його підписання, а нотаріус при цьому роз’яснив суть договору та його наслідки, сам по собі не є підставою для відмови в задоволенні позовної заяви про визнання недійсним такого договору дарування.

Разом з тим, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним, має довести, що вона помилилася та неправильно сприймала фактичні обставини договору, його правову природу та наслідки саме під час укладання такого договору, що свідчить про відсутність її волевиявлення щодо справжньої природи договору дарування. В такому разі особа має підтвердити належними та допустимими доказами, в тому числі письмовими документами та поясненнями сторін, що такі обставини щодо неправильного сприйняття та її помилки дійсно мало місце та істотне значення.

Такими обставинами можуть бути:

Або, наприклад, квартира, яку особа подарувала за таким договором, є її єдиним житлом і вона її не передала обдарованому фактично та продовжувала мешкати в спірному житлі після укладення договору дарування, його надалі утримувала, робила ремонт, сплачувала комунальні послуги тощо.

Таким чином, згідно практики Верховного суду, наявність чи відсутність помилки – неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд має визначати не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз’яснення нотаріусом суті договору, а й за наявності названих вище фактичних обставин, які підтверджують помилковість формування волевиявлення у відчужувача майна.