Ведмедик прокинувся, розплющив одне око і побачив, що на підлозі перед вікном сидить величезний Сонячний Заєць.
– Доброго ранку! — привітався Ведмедик. – Ти хто?
— Я — Сонячний Заєць, — відповів Сонячний Заєць. — Я чекаю, коли ти прокинешся.
І Ведмедик, позіхаючи, виліз із ліжка.
— Спершу застелимо ліжко, — сказав Сонячний Заєць і стрибнув на ліжко.
Ведмедик збив подушку, застелив ковдру.
– Так, – сказав Сонячний Заєць. — Тепер умиватимемося. — І перелетів до рукомийника.
Ведмедик умився.
– Тепер відчинимо вікно!
Ведмедик відчинив вікно.
— А тепер робитимемо зарядку! Раз два! — І Сонячний Заєць почав скакати по всій кімнаті.
— Ляжемо на спину! – крикнув він. Ліг на спину і витягнув вуха.
І Ведмедик ліг на спину і постарався передніми лапами витягнути хоч трохи свої вуха.
“От, – подумав він, – мені б такі вуха, як у Зайця!”
– Ти що це робиш? — запитав Сонячний Заєць.
— Та це я так, — сказав Ведмедик. – Що далі?
– Переходимо до водних процедур! — сказав заєць і поліз в миску з водою.
— Посунься, — сказав Ведмедик і сів поруч.
Коли вони розтерлися волохатими рушниками і сіли снідати, Ведмедик раптом вдарив лапкою по столу.
– А зуби! – сказав він.
– Так, сказав Заєць. — Тільки я забув про щітку.
І тоді Ведмедик почистив зуби своєю зубною щіткою, а Сонячний Заєць — лапкою, хоча це не за правилами і в кожного має бути своя зубна щітка, але що ж робити, якщо Сонячний Заєць цього ранку так поспішав до Ведмедика, що залишив свою зубну щітку вдома?
Коли вони знову сіли за стіл, у двері постукали і увійшов їжачок зі своїм Сонячним Зайцем.
— Доброго дня, Ведмедику! – крикнув Їжачок. — Ви вже снідаєте?
– Так. І ви сідайте! — сказав Ведмедик.
І вони вчотирьох сіли за стіл і смачно поснідали.
Холодно взимку Зайчикові. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Мороз тріщить, сніг проти Місяця блищить, холодний вітрець з яру повіває.
Сів Зайчик під кущем, простяг лапки до Місяця, просить:
— Місяцю, любий, погрій мене своїми променями, бо довго ще Сонечка чекати.
Жалко стало Місяцеві Зайчика, він і говорить:
— Іди полем, полем, я тобі дорогу освітлю, прямуй до великого стогу соломи.
Попрямував Зайчик до стогу соломи, зарився в стіг, виглядає, усміхається до Місяця:
— Спасибі, любий Місяцю, тепер твої промені теплі-теплі.
Художник Галина Сокиринська.
© Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди
Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори
Ведмедик прокинувся, розплющив одне око і побачив, що на підлозі перед вікном сидить величезний Сонячний Заєць.
– Доброго ранку! — привітався Ведмедик. – Ти хто?
— Я — Сонячний Заєць, — відповів Сонячний Заєць. — Я чекаю, коли ти прокинешся.
І Ведмедик, позіхаючи, виліз із ліжка.
— Спершу застелимо ліжко, — сказав Сонячний Заєць і стрибнув на ліжко.
Ведмедик збив подушку, застелив ковдру.
– Так, – сказав Сонячний Заєць. — Тепер умиватимемося. — І перелетів до рукомийника.
Ведмедик умився.
– Тепер відчинимо вікно!
Ведмедик відчинив вікно.
— А тепер робитимемо зарядку! Раз два! — І Сонячний Заєць почав скакати по всій кімнаті.
— Ляжемо на спину! – крикнув він. Ліг на спину і витягнув вуха.
І Ведмедик ліг на спину і постарався передніми лапами витягнути хоч трохи свої вуха.
“От, – подумав він, – мені б такі вуха, як у Зайця!”
– Ти що це робиш? — запитав Сонячний Заєць.
— Та це я так, — сказав Ведмедик. – Що далі?
– Переходимо до водних процедур! — сказав заєць і поліз в миску з водою.
— Посунься, — сказав Ведмедик і сів поруч.
Коли вони розтерлися волохатими рушниками і сіли снідати, Ведмедик раптом вдарив лапкою по столу.
– А зуби! – сказав він.
– Так, сказав Заєць. — Тільки я забув про щітку.
І тоді Ведмедик почистив зуби своєю зубною щіткою, а Сонячний Заєць — лапкою, хоча це не за правилами і в кожного має бути своя зубна щітка, але що ж робити, якщо Сонячний Заєць цього ранку так поспішав до Ведмедика, що залишив свою зубну щітку вдома?
Коли вони знову сіли за стіл, у двері постукали і увійшов їжачок зі своїм Сонячним Зайцем.
— Доброго дня, Ведмедику! – крикнув Їжачок. — Ви вже снідаєте?
– Так. І ви сідайте! — сказав Ведмедик.
І вони вчотирьох сіли за стіл і смачно поснідали.
Ведмедик прокинувся, розплющив одне око і побачив, що на підлозі перед вікном сидить величезний Сонячний Заєць.
– Привіт! – сказав Ведмедик. – Ти хто?
– Я – Сонячний Заєць, – сказав Сонячний Заєць. – Я чекаю, коли ти прокинешся.
І Ведмедик, мружачись, виліз із ліжка.
– Спершу застелимо постіль, – сказав Сонячний Заєць і стрибнув на ліжко.
Ведмедик збив подушку, застелив ковдру.
– Так, – сказав Сонячний Заєць. – Тепер будемо вмиватися. – І перелетів до рукомийника. – Ведмедик вмився.
– Тепер відчинимо вікно! – Ведмедик відчинив вікно.
– А тепер будемо робити зарядку! Раз-два! – І Сонячний Заєць почав скакати по всьому будинку.
– Ляжемо на спину! – крикнув він. Ліг на спину і витягнув вуха. І Ведмедик ліг на спину і постарався передніми лапами витягнути хоч трохи свої вуха.
«Ех, – подумав він, – мені б такі вуха, як у Зайця!»
– Ти що це робиш? – запитав Сонячний Заєць.
– Та це я так, – сказав Ведмедик. – Що далі?
– Переходимо до водних процедур! – сказав Заєць і поліз у цебро з водою.
– Посунься, – сказав Ведмедик і сів поруч. Коли вони розтерлися махровими рушниками і сіли снідати, Ведмедик раптом стукнув лапою по столу.
– Так, – сказав Заєць. – Тільки я забув щітку.
І тоді Ведмедик почистив зуби своєю зубною щіткою, а Сонячний Заєць – лапою, хоча це не за правилами, і в кожного має бути своя зубна щітка, але що ж поробиш, якщо Сонячний Заєць цього ранку так поспішав до Ведмедика, що залишив свою зубну щітку вдома?
Коли вони знову сіли за стіл, у двері постукали, і увійшов Їжачок зі своїм Сонячним Зайчиком.
– Здрастуй, Ведмедику! – крикнув Їжачок. – Ви вже снідаєте?
– Ага. Сідайте! – сказав Ведмедик.
І вони вчотирьох сіли за стіл і смачно поснідали.
Мікродозинг мухоморів — це використання дуже малих грибів Amanita у терапевтичних цілях. На відміну від…
Отбеливание зубов давно перестало быть редкой процедурой — сегодня оно стало почти такой же привычной…
Современный авторынок становится всё более динамичным и конкурентным. Автовладельцы стремятся к качественному и доступному обслуживанию,…
Иногда один жест говорит больше тысячи слов. Букет цветов — это не просто подарок, а…
Начать заниматься спортом — одно из лучших решений для здоровья и самочувствия. Но чтобы тренировки…
Жіноче здоров’я — це не лише основа особистого благополуччя, а й важливий компонент якості життя.…