Перезавантаження переговорів чи ризик капітуляції?

Ймовірні зусилля «посередника» у війні: як потенційні домовленості Трампа з Путіним можуть вплинути на Україну

У світовій політиці останніми днями знову загострилися дискусії навколо можливої ролі Дональда Трампа в українсько-російській війні. Після низки повідомлень, що 45-й президент США нібито прагне виступити «посередником» між Києвом і Москвою, аналітики, політики та громадські діячі почали активно обговорювати перспективи такого сценарію. Чи здатен Трамп насправді просунути процес завершення війни, та як це може вплинути на позицію Києва й особисто президента Володимира Зеленського?

Відродження “бренду Трампа” як переговорника

Незважаючи на суперечливість його фігури, Трамп відомий своєю роллю у попередніх міжнародних процесах — зокрема, в зустрічах з північнокорейським лідером Кім Чен Ином і в переговорах щодо торговельних угод із Китаєм. На тлі війни в Україні деякі прихильники колишнього американського президента переконані, що саме його прямолінійна манера та бізнесовий підхід до діалогу можуть допомогти знайти нову формулу вирішення кризи. Водночас низка експертів наголошує, що спроба «домовитися» з Кремлем без належного урахування інтересів Києва може виявитися контрпродуктивною й узаконити агресивні дії Росії.

Мотивації Москви та застереження Заходу

З боку Володимира Путіна інтерес до перемовин із Трампом може бути зумовлений тим, що Кремль неодноразово висловлював невдоволення «занадто твердою», на його думку, позицією чинної адміністрації США щодо підтримки України. Якщо Трамп повернеться в Білий дім чи впливатиме на американську політику ззовні, Путін, ймовірно, намагатиметься використати це, аби послабити або частково скасувати санкції та зупинити військову підтримку Києва. Утім, західні союзники України, попри різноманітність внутрішніх думок, здебільшого налаштовані критично щодо будь-яких «швидких угод», які можуть зафіксувати окупацію частини української території.

Позиція України та виклики для Зеленського

Для Володимира Зеленського тема потенційних «мирних угод» із Кремлем є одним із найчутливіших моментів. Президент України неодноразово заявляв, що будь-які перемовини мають ґрунтуватися на відновленні територіальної цілісності та міжнародного права, а так звана «зміна статусу» окупованих регіонів не обговорюється. Пропозиції ззовні, в яких не враховано українську позицію, Київ розглядає як прямий тиск чи навіть загрозу розколоти єдність західної коаліції. Крім того, в українському суспільстві не бракує голосів, які наголошують: «Перемир’я без правосуддя не гарантує справжнього миру».

Можливий шлях уперед та роль міжнародних інституцій

Тим часом міжнародні організації, такі як ООН і ОБСЄ, і надалі закликають до мирного врегулювання, пропонуючи свої платформи для діалогу. Проте успіх будь-якої такої ініціативи значною мірою залежатиме від готовності Росії припинити наступ, вийти з окупованих територій та забезпечити відшкодування збитків від розв’язаної війни. Без гарантій безпеки та дотримання принципів суверенітету пропозиції «мирних угод» ризикують стати формальністю або «пірровою перемогою» — тобто номінальним завершенням конфлікту без реального відновлення справедливості та безпеки в регіоні.

Зрештою, розмови про те, що Дональд Трамп може спробувати стати «рятівником» ситуації, залишаються переважно на рівні політичних заяв та припущень. Поки що зрозуміло одне: Україна наполягатиме на збереженні міжнародної підтримки, а також наголошуватиме на власній візії миру — без жодних поступок агресору. Якщо ж нові переговорні ініціативи все-таки сформуються, перед світовою спільнотою постане завдання не лише завершити війну, а й забезпечити стабільний і справедливий мир.