«Банкір Кремля» і сербський олігарх фінансували медіа з антиукраїнськими меседжами

Розслідування OCCRP проливає світло на приховані фінансові зв’язки, через які російський капітал роками просочувався у медіапростір Балкан та Європи. Результат: фінансування медіа, що поширювала пропаганду проти України та Заходу.

У центрі історії — сербський бізнесмен Драган Шолак, засновник телекомунікаційної групи United Group, та його партнер, швейцарський юрист Вольфрам Куоні, якого називають «банкіром Кремля».

Шолак створив потужну медіаімперію, що контролює телеканали N1, Nova і газету Danas. Публічно він виступав за європейські цінності, але журналістські розслідування свідчать: прибутки United Group виводилися мільйонами євро через офшори на Мальті, у Ліхтенштейні та на Британських Віргінських островах. Саме Куоні, який водночас входив до ради директорів United Group і обіймав посаду віцепрезидента Gazprombank Switzerland, керував цими грошовими потоками.

Особливу увагу викликає іще один епізод: кілька років Куоні був членом ради директорів швейцарської Ferrexpo AG, власниці Полтавського ГЗК. На той момент компанію контролював український олігарх Костянтин Жеваго, якого ДБР підозрює у розтраті понад 2,5 млрд грн із банку «Фінанси та Кредит». І лише у січні 2025 року Куоні залишив цю посаду.

Сьогодні проти нього триває розслідування Управління з контролю за іноземними активами США (OFAC). Воно ведеться у межах «закону Магнітського», який дозволяє запроваджувати персональні санкції щодо осіб, причетних до корупційних схем та обслуговування інтересів Кремля.

При цьому Шолак воліє уникати публічних пояснень. Як зауважив у X журналіст FAZ Мікаель Мартенс:

«Пан Шолак особисто залучений у цю гру й мав би найкраще пояснити, наскільки його медіаімперія перебуває під тиском. Але відповідь завжди одна — мовчання. Схоже, він або занадто зайнятий, або вважає, що йому не варто говорити зі ЗМІ про ситуацію в Сербії».

Медіа United Group неодноразово публікували матеріали з посиланням на радикала Олександра Дугіна — головного ідеолога «русского мира». Зокрема, після поразки російських військ під Херсоном у 2022 році. Це дало підстави експертам говорити, що редакційна політика Шолака повторює кремлівські наративи.

Для України ця історія є симптоматичною. Кремль веде війну не лише зброєю, а й інформаційними атаками та грошима. Приклад Шолака й Куоні демонструє: навіть ті ЗМІ, які виглядають незалежними та прикриваються гаслами про демократію, можуть бути каналами російського впливу.