Олексій Данілов

Народився 7 вересня 1962 року в Красному Лучі (нині — Хрустальний) Луганської області. Закінчив у 1981 році Старобільський радгосп-технікум, за фахом ветеринар. У 1999 році закінчив Луганський державний педагогічний університет ім. Т. Шевченка, за фахом учитель історії.

У 2000 році закінчив Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, за фахом магістр менеджменту і Луганський інститут внутрішніх справ МВС України, за фахом юрист.

У 1981 році після закінчення технікуму кілька місяців попрацював ветеринаром-фельдшером підсобного господарства Ворошиловградського заводу фруктово-мінеральних вод, а потім пішов до армії. Через два роки повернувся і влаштувався в “Зоокуток” парку культури та відпочинку ім. Першого травня в місті Ворошиловград (нині — окупований терористами “ЛНР” Луганськ).

У 1987–1990 роках був головою кооперативу “Білий Лелека”, з 1991 по 1994 рік — директором МПП “Вєра”, місто Луганськ.

Політична діяльність

З липня 1994 по вересень 1997 року був головою Луганської міськради народних депутатів.

У тому ж таки 1994 році Данілов став президентом луганського клубу КВК.

У 1996–1997 рр. був членом Соціал-демократичної партії України (обʼєднаної), яку на той час очолював Василь Онопенко. Рік по тому, як Данілов вийшов із партії, СДПУ (о) очолив кум нинішнього президента РФ Путіна Віктор Медведчук.

Данілов також спробував себе у педагогічній діяльності – з 1999 по 2002 рік був старшим викладачем кафедри менеджменту Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, зробивши паузу в політиці.

У 2000 році був радником голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і підприємництва Михайла Бродського, з яким він познайомився в період роботи в Луганській міськраді.

Із 2000 по 2005 рік – Данілов у складі партії “Яблуко”, у 2002 році – став заступником її голови Михайла Бродського.

У 2001 році заснував ГО “Луганська ініціатива”, в якій був головою по лютий 2005 року.

З червня 2000 до 2005 року — член політради партії “Партії вільних демократів”, з жовтня 2002 року — заступник голови партії.

2004 р. — керівник Луганського регіонального штабу кандидата в президенти Віктора Ющенка.

2002–2005 рр. — заступник директора Інституту європейської інтеграції та розвитку.

Менше року, з 4 лютого по 8 листопада 2005-го, очолював Луганську облдержадміністрацію. У 2005 році отримав звання державного службовця першого рангу.

З 25 травня 2006 до 23 листопада 2007 був народним депутатом України V скликання від Блоку Юлії Тимошенко. Пройшов до Ради за списками партії, будучи там №42. Входив до Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування.

У вересні 2007 року балотувався в народні депутати України від Партії вільних демократів, № 6 у списку.

Чим займався з кінця 2007 року по 2012 рік — достеменно невідомо. Однак “Радіо Свобода” стверджує, що в ці роки Данілов очолював три громадські об’єднання: “Суспільне око”, “Українська політична школа” та “Духовна спадщина України”. Всі вони вказані в його декларації за 2019 рік.

У 2012 – 2019 роках очолював Український фонд підтримки підприємництва.

З 23 липня по 3 жовтня 2019 був заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Олександра Данилюка.

З 3 жовтня 2019 року працює Секретарем Ради національної безпеки і оборони України.

Родина

Одружений. Дружина — Данілова Людмила Володимирівна. Подружжя має чотирьох дітей і вісьмох онуків.

Декларація

Згідно з декларацією за 2019 рік, Данілов має велику квартиру в Києві – 352,3 квадратні метри та будинок у Васильківському районі під Києвом – 446 квадратів і земельну ділянку під ним площею 3160 кв. м. Також чиновник задекларував три допоміжні приміщення в Києві – терасу, кладову та майстерню, загальною площею 150 квадратних метрів.

Олексій Данілов – затятий колекціонер: він задекларував, зокрема, 102 картини, 495 порцелянових статуеток та 20 тисяч 160 книг.

Решта майна – власність його дружини Людмили: вона володіє автівкою преміум-класу Lexus RX 350 2012 року випуску, а також на неї записано частки у семи компаніях, серед яких – металургійне підприємство в Запоріжжі, деревообробний комбінат у Києві та два видавництва.

Зарплата Данілова в РНБО склала за 2019 рік 446 275 гривень, дохід від зайняття підприємницькою діяльністю — 826 тисяч гривень.

Попри такі бізнесові успіхи, Людмила Данілова не декларує коштів у жодній валюті. Данілов задекларував 47,5 тисяч доларів. Також він зберігає
7285 гривень у банку і 80 тисяч гривень — готівкою.

Скандали

У 2019 році координатор проєкту “Стоп Терор” Семен Кабакаєв назвав Данілова “бандитом”.

Данілова мало хто памʼятає в Україні, але в Луганську його всі дуже добре знають. Це не просто місцевий царьок, корупціонер або звичайний держиморда. Це бандит, який пережив Доброслава і успішно заправляв справами ще тривалий час. А в 90-ті це треба було вміти вижити. Мало хто залишився. Я навіть не кажу, що він був у Партії регіонів, як будь-який поважаючий себе кримінальний авторитет

Семен Кабакаєв

Також активіст пов’язує Данілова зі скандальним ексрегіоналом Олександром Єфремовим, якого у 2015 році затримали за звинуваченням “у сприянні сепаратизму… зазіханні на територіальну цілісність і суверенітет” України. Сам Данілов визнав бізнес-зв’язки з Єфремовим, але уточнив, що зрештою їхня співпраця закінчилася конфліктом.

“Тоді була така мода, щоб кожна територія мала свій регіональний банк. Такий був потрібен і нам. Єфремов і його люди спілкувалися з підприємствами, але у них не було грошей. А тут саме виставили на торги “Укркомунбанк”. Я Єфремову і Тихонову фінансово допоміг його купити. Ми з ними були умовними партнерами протягом двох років. Банк замислювався як комерційний проєкт, але прибутку не було. А потім я запитав: “Хлопці, а де ж бізнес?” Ось тут і почалися мої проблеми з Єфремовим”, – зазначив чиновник в інтерв’ю “Бабелю”.

Цитати

Про війну з Росію: “Коли Росія від нас відчепиться? Тоді, коли вона розвалиться. Я говорив у 2014 році про те, що вся ця історія для Росії закінчиться незалежною Ічкерією, незалежним Татарстаном тощо, зрештою Росія розвалиться… Насправді завдання Путіна – це не Україна. Головне завдання Путіна – це розвал або, якщо хочете, переформатування Європейського союзу і створення нової геополітичної парадигми, вісі Пекін – Москва – Берлін”.

Про мешканців Донбасу: “Вони не можуть нічого усвідомити, бо їм постійно кажуть байки. казки про якихось фашистів… І ця пропаганда настільки потужно входить в голову людини, яка нічого не розуміє та не має бажання розуміти. І тут їм кажуть: “Завтра ви будете вільними, у вас буде “ДНР” та “ЛНР”, все буде добре”… Мені шкода цих людей. Вони швидко все зрозуміють. Багатьох із тих людей, які знаходяться (по той бік фронту), я знаю особисто”.

Про Крим: “Після того, як сталася історія з Кримом (початок анексії, – “ДС”), американці підозрювали, що Путін зробить все, як в Абхазії або в Південній Осетії… Тоді ситуація була би близька до патової, і до Путіна формально не було б ніяких претензій. Але тут напевно внутрішні “кроти” в Москві шепотіли Вові на вухо: “Давай, Вово, зʼїж Крим, ти зможеш!”… Очевидно, комусь потрібно було, щоби Путін заковтнув наживку до кінця, зробив Крим частиною Російської Федерації і фактично офіційно визнав себе окупантом. Окупант у цивілізованому світі – це ізгой”.

Про те, що англійська мова має стати другою державною після української: “На превеликий жаль, за 30 років ми не визначили українську мову як первинну і фундаментальну мову нашої незалежності. І ми за 30 років не звернули увагу на англійську мову, яка має бути обовʼязково другою мовою в країні. Для того, щоб ми з вами були убезпечені від тих атак, від яких ми сьогодні потерпаємо від Російської Федерації. Знання англійської мови є запорукою незалежності нашої країни. Англійська мова має використовуватися з дитячого садка і школи… Її не треба вчити, її потрібно знати”.

Про проросійські телеканали “112 Україна”, NewsOne и ZIK: “Справді має бути межа (між свободою слова і національною безпекою, — “ДС”). Але тут має бути певний арбітр. Треба розуміти, що діяльність деяких телеканалів не має жодного стосунку до свободи слова. У них інші замовлення, вони працюють не як засоби масової інформації, а як засоби масового знищення, які озвучують наративи країни-агресора й поширюють інформацію, яку отримують із Російської Федерації”.

Про відключення телеканалу “Перший незалежний”, створеного “журналістами Медведчука”: “Що сталося з тим телеканалом? Чому він припинив мовлення? Може, якась технічна помилка, ми не знаємо. Потрібно розбиратися. А може, це Божа кара?”.

“Він пошкодує”: Арестович “наїхав” на Данилова

Радник Офісу президента Олексій Арестович прокоментував реакцію секретаря Ради національної оборони та безпеки Олексія Данилова на його слова про диверсантів на Банковій у пер
ші дні вторгнення.

В інтерв’ю “Ми-Україна” Арестович пригрозив розповісти про те, хто такий Данилов і висловив переконання, що той “пошкодує”.

“Давайте я промовчу. Якщо я почну розповідати, хто такий Данилов, то він пошкодує”, — сказав радник ОПУ, відповідаючи на запитання, як він міг би відповісти на слова секретаря РНБО.

Нагадаємо, в одному зі своїх інтерв’ю Арестович розповів, що в окремі дні після початку повномасштабного вторгнення на Банкову проникли ворожі ДРГ, після чого там відбувалися бої. Проте 1 вересня Данилов в інтерв’ю Наталії Мосейчук розповів, що ситуація в Києві була під “максимальним контролем” і тим самим спростувала заяви Арестовича.

“Арестович хто це? У мене Арестович не працює. Я не знаю цієї людини, я її бачив 2-3 рази в житті, вона може говорити все що завгодно. Але я точно розумію, як воно відбувалося і як воно було”, — сказав секретар РНБО.

Олексій Данілов

Олексій Мячеславович Данилов – секретар Ради національної безпеки і оборони (РНБО) України.

Коротка біографія Олексія Данилова

Олексій Данилов народився в Красному Лучі, на Луганщині 7 вересня 1962-го року.

Першу вищу освіту Данилов отримав в державному педуніверситеті ім. Шевченко в Луганську. Пізніше навчався в Луганському інституті внутрішніх справ та Національному університеті імені Даля.

Проходив військову службу в лавах Радянської армії з 1981-го по 1983-й рік.

Пізніше Данилов довгий час займався приватним підприємництвом.

Політичну ж кар’єру Олексій Данилов розпочав у 1994-му році, зайнявши крісло голови луганської міської ради. На цій посаді він залишався аж до 1997-го року.

З 1999-го по 2002-й рік викладав в університеті імені Даля.

З 2002-го по 2006-й рік Олексій Данилов був заступником директора Інституту євроінтеграції, з перервою на майже весь 2005-й рік, протягом якого Данилов головував в Луганській обласній державній адміністрації.

У 2006-му році Олексій Данилов був обраний в Верховну Раду України за списками Блоку Юлії Тимошенко. Однак у зв’язку з політичною кризою 2007-го року Данилов склав мандат.

У 2007-му році Олексій Данилов балотувався в народні депутати від політичної сили “Партія вільних демократів”.

У 2019-му році Олексій Данилов був призначений заступником секретаря РНБО. А вже в жовтні 2019-го року, після того як Олександр Данилюк подав у відставку, Данилов зайняв пост секретаря РНБО.

Чим відомий Олексій Данилов

Очолював засновану ним громадську організацію “Луганська ініціатива” – з 2001-го по 2005-й рік.

Складався в політичній партії “Яблуко” з 2000-го по 2006-й рік.

Сім’я Олексія Данилова

Чиновник одружений. Дружина Олексія Данилова – Людмила. У сімейної пари четверо дітей і вже двоє онучок.

Активність в мережі

Особистих сторінок в таких популярних соціальних мережах як Facebook, Twitter і Instagram Олексій Данилов не веде.