Заєць: фото, опис, цікаві факти

Зайці – травоїдні ссавці, які поширені по всьому світу, за винятком Антарктиди. Зовнішньо вони дуже схожі на домашніх кроликів, разом із якими належать до єдиної родини Зайцевих (Leporidae). Проте від кріля заєць відрізняється більш довгими вухами та лапами, які краще пристосовані для бігу на великі дистанції.

Заєць – наукова назва та символіка

Назва зайця латиною – «Lepus». Вона відноситься як до самої тварини, так і до роду, до якого вона належить. Усього налічується 32 види зайців у світі.

Українське слово «заєць» має 2 версії походження. За однією з них, воно походить від спорідненого праслов’янського слова, що означає «плигати», «скакати». Тому зайця ще звали плигун чи стрибунець.

За іншою версію, назва пов’язана с праслов’янським словом «зіяю». Можливо, вона була зумовлена наявністю «зяючої» верхньої губи або з тим, що заєць спить із відкритими очима.

Заєць – тварина, яка займає важливе місце в міфології та фольклорі багатьох народів світу. У багатьох культурах він є символом безсмертя та відродження природи. Оскільки заєць – дуже полохлива тварина, то він ще символізує швидкоплинний час та швидкоплинність життя.

Північноамериканські індіанці алгонкіни поклонялися Великому Зайцю, який, за їхніми повір’ями, відновив Землю після великого потопу. Чимало африканських племен вважають цю тварину символом хитрощі і зображують її у якості жартуна та ошуканця.

Як виглядає заєць?

Зайці мають досить характерну зовнішність, за якої їх легко відрізнити від інших тварин. У них надзвичайно довгі вуха, довгі задні ноги, міцне тіло та коротка морда з великими очима.

Тіло зайця вкрито білим, чорним, сірим, коричневим або червонувато-помаранчевим хутром, яке гармоніює з навколишнім середовищем. Деякі види змінюють забарвлення в залежності від сезону. Наприклад, вони можуть бути білими протягом зими, та линяють навесні, набуваючи літнього забарвлення.

За розмірами зайці – найбільші представники Зайцеподібних. Вони навіть більші, ніж близькоспоріднені кролі та пискуха. Довжина тіла (від голови до хвоста) у них варіюється від 40 до 71 см.

Тобто за розмірами вони трохи більші за типову домашню кішку. Довжина лап у зайця сягає 15 см, а вух – 20 см.

Вага в залежності від різновиду варіюється від 3,8 кг (у русака) до 5 кг (у арктичного зайця). Самець та самка схожі за розміром і зовнішнім виглядом. Проте самиці, зазвичай, трохи більші.

У зайця вражаюче величезні вуха. За розміром по відношенню до тіла вони, мабуть, найбільші серед усіх живих ссавців. Вважається, що зайці мають довгі вуха з двох різних причин.

По-перше, вуха дозволяють їм чути звуки практично з будь-якого боку. По-друге, великі довгі вуха служать для розсіювання тепла тіла і збереження прохолоди. Це особливо важливо, оскільки зайці не можуть потіти, щоб відпрацювати тепло.

Цікавий факт! Передні зуби у зайця не перестають рости протягом усього життя. Він повинен сточувати їх, пережовуючи траву.

Поведінка та спосіб життя зайця

Зайці утворюють невеликі пари або родини на відміну від кроликів, які живуть великими групами. Серед інших зайців вони збираються єдиний раз – щоб відшукати відповідну пару.

На відміну від дикого кріля, зайці живуть виключно над землею. Вони не риють нір, а своє житло споруджують у невеликих ямках. У разі потреби заєць зазвичай ховається в траві або кущах.

Заєць має дуже добре розвинений слух та нюх. Завдяки широкому кутові зору він може заздалегідь виявляти хижаків, за винятком невеликої сліпої плями перед своїм носом.

Деякі зайці здатні розвивати велику швидкість на коротких дистанціях (від 64 до 80 км/год). Постійна швидкість бігу у них сягає 48 км/год.

Завдяки потужним заднім кінцівкам зайці здатні підстрибувати у повітря на 3 м. Вони також відомі як чудові пловці, які можуть без проблем перетинати річки та великі водойми.

Важливо! На відміну від кріля, заєць не був приручений людиною. Він досить полохливий та вередливий, потребує багато місця для бігу, і тому не може триматися у якості домашньої тварини.

Де живуть зайці?

Ці тварини в природі зустрічаються по всій Європі, Азії, Африці та Північній Америці. Через велику кількість середовищ існування, до який адаптувався цей рід, кожен вид населяє різні географічні ареали.

Наприклад, арктичний заєць живе у арктичній тундрі Канади та Гренландії, а африканський – н
а більшій частині Африки. Найбільш розповсюджений заєць сірий (русак), який зустрічається на всіх континентах, крім Антарктиди.

В Україні існує 2 види зайців – сірий та білий. Перший досить поширений по всій території країни, а другий – рідкісний та занесений до Червоної книги.

Незалежно від місця існування, зайці населяють відкриті рівнини. Їх можна зустріти на луках, у пустелях, тундрі та саванах. Лише декілька видів живуть у більш лісистих регіонах.

Зараз зайці населяють усі континенти світу, за винятком Антарктиди. Спочатку вони еволюціонували в Північній Америці, Європі, Азії та Африці, але пізніше були завезені до Південної Америки та Австралії.

Що їсть заєць?

Зайці – рослиноїдні тварини, які в дикій природі харчуються переважно травами. Також до їхнього раціону можуть додаватися горіхи, фрукти, овочі та гриби.

Складена з міцної целюлози трава надзвичайно важко перетравлюється. Оскільки зайці не мають багатокамерного шлунку, як у оленів та інших жуйних, то вони еволюціонували, щоб харчуватися власним послідом, який містить багато неперетравлених поживних речовин.

Розмноження зайців

У період розмноження самці б’ються один з одним за доступ до самок. Самиця змушує самця переслідувати її, щоб перевірити його витривалість і рішучість. Якщо вона зовсім не готова до спаровування, то може сильно вдарити самця прямо по морді.

Самці у шлюбний період стають занадто сміливими та зухвалими. Вони запекло змагаються, встаючи на задні лапи та б’ючи один одного передніми лапами. У цей час їх легко побачити на відкритій місцевості.

Сезон розмноження зайців досить сильно відрізняється залежно від виду. Деякі види можуть розмножуватися в будь-який час протягом року, а інші – лише навесні та влітку. Зайці, подібно до кроликів, мають репутацію плідної швидкості розмноження.

У одному посліді може бути від одного до восьми зайчат (іноді – до 15-ти). За рік ці тварини можуть мати до трьох послідів. Кількість потомства зазвичай залежить від достатності їжі.

Самиця виношує потомство близько 40 днів. Народжує вона у схованці – у оточенні великих твар або у западині.

Зайчата з’являються на світ з відкритими очима та повністю вкритими шерстю. Вони здатні починати стрибати вже за декілька хвилин після виходу з утроби матері.

Мати відвідує зайчат лише раз на день протягом короткого проміжку часу, щоб вигодувати їх. Відлучення зазвичай починається приблизно на 10 день життя і триває до 23 днів.

Статева зрілість у більшості видів зайців настає к завершенню 1-2 року життя. Типова тривалість життя в дикій природі у цих тварин становить від 4-х до 8-ми років. Якщо заєць уникає хвороб та хижаків, то максимальна можлива тривалість життя становить близько 12-ти років.

Хижаки та загрози життю зайця

Зайці є природною здобиччю багатьох представників родини Котові (зокрема, рисі євразійської та рудої). Також на них полюють різні хижі птахи, вовки, койоти, ведмеді, ласки та змії. Арктичний заєць – найкрупніша здобич білої сови, а русак – улюблена здобич рудої лисиці.

Чисельність цих тварин стрімко падає через надмірне полювання, та потім знов повільно відновлюється. Цей цикл підйому/спаду популяції зайців відбувається протягом кожних 8-11 років.

Більшість видів наразі класифікуються як викликаючи найменше занепокоєння. Проте деякі різновиди зайців (наприклад, корсиканський) опинилися на межі зникнення через втрату середовища існування.

✅Види зайців

Рід зайців складається з дюжини підродів, кожний з яких, розділений на види.

Заєць-біляк

Заєць-біляк (латин. Lepus timidus). Довжина тіла близько 44-65 см; маса 1,6-4,5 кг. Відмінною особливістю цього зайця-біляка є його вміння майстерно маскуватися. Заєць взимку має біле забарвлення шерсті, влітку хутро набуває сірого кольору.

Білий заєць – мета багатьох спортивних мисливців. Ареал проживання:

• Росія (включаючи Арктику);
• Китай;
• Монголія;
• північ Європи;
• Південна Америка.

Заєць-русак

Заєць-русак (латин. Lepus europaeus). Найбільший представник зайцеподібних, має коричневе хутро. Довжина тулуба складає 68 см, вага до семи кілограмів. Хутро блищить, трохи завивається.

Хвіст і вуха більші, ніж у біляка. Русак, можна сказати, степовий заєць. Ареал проживання: Європа, Казахстан, Туреччина, Закавказзі, Аравійський півострів, Північна Африка.

Заєць Аллена

Заєць Аллена (латин. Lepus alleni). Довжина тулуба 45-60 см. Відмінною
особливістю Заєця Аллена є його значного розміру вуха, до 20 см. Вони допомагають нормалізувати теплообмін тварини в умовах жаркого клімату. Мешкає даний вид на північному заході Мексики і в американській Аризоні.

Китайський заєць

Китайський заєць (латин. Lepus sinensis) відрізняється мініатюрними розмірами. Довжина тулуба складає 30-45 см, вага в межах 2 кг. Забарвлення хутра варіюється від каштанового до рудого відтінку. Шерсть коротка, жорстка за структурою. Ареал проживання: Китай, Тайвань і В’єтнам; населяє переважно піднесені місцевості.

Заєць-толай

Заєць-толай (латин. Lepus tolai). Зовні має схожі риси з русаком, тільки помітно компактніше за розмірами. Довжина тулуба 39-55 см, вага 1,5-2,8 кг. У зайця-толая кінцівки і вуха за розмірами більше, ніж у русака. Мешкає в Середній Азії, Казахстані, Північно-Східного Китаю і Монголії. У Росії майже повсюдно.

Жовтуватий заєць

Жовтуватий заєць (латин. Lepus flavigularis). Довжина тіла 60 см, вага становить 4 кг. Вуха і ноги великі. Жовтуватий заєць має оригінальне забарвлення вух. Від їх підстави і до потилиці йдуть дві чорні смуги, боки білого кольору. Ареал проживання зайця: узбережжі затоки Теуантепек в Мексиці. Місцевість: прибережні трав’янисті дюни і відкриті луки. Спить в темний час доби.

Заєць кастров’єхський

Заєць кастров’єхський (латин. Lepus castroviejoi). Довжина тіла зайця даного виду становить 45-65 см, вага від 2,6 до 3,2 кг. Забарвлення зайця чорно-коричневий, з невеликими білими вкрапленнями. Мешкає в Іспанії, занесений до Червоної книги цієї країни.

Поширений вид в місцевостях з малою рослинністю. За багатьма характеристиками кастров’єхський заєць схожий з русаком.

Чорнохвостий заєць

Чорнохвостий (каліфорнійський) заєць (латин. Lepus californicus). Довжина тіла 47-63 см, вага 1,5-3 кг. Відмінною рисою виду є довгі вуха і масивні задні лапи. Хутро у верхній частині тіла сіро-бурого забарвлення.

Спину тваринного прикрашає чорна смуга. Популяція саме цих зайцеподібних найбільш значна на заході США і в Мексиці. Чорнохвостий заєць є одинаком.

Маньчжурський заєць

Маньчжурський заєць (латин. Lepus mandshuricus). Розмір тіла у маньчжурського зайця становить 40-55 см, вага 1,3-2,5 кг. Ноги, хвіст і вушні раковини порівняно короткі, що надає маньчжурському зайцю подібні риси з диким (європейським) кроликом. Хутро жорсткий, щетинистий. Забарвлення шерсті бура, нерівномірна, з сірими вкрапленнями.

За спинкою йде смуга темного кольору більш довгого волосся. Зустрічається на півдні Далекого Сходу Росії, в Китайській області Маньчжурія і на півночі Кореї. Можна сказати, що це лісовий заєць, який чи перевагу широколистяних лісах з густими чагарниками.

Тибетський кучерявий заєць

Тибетський кучерявий заєць (латин. Lepus oiostolus). Довжина тулуба складає 40-58 см. Вага 2,3 кг. Хутро тваринного даного виду має жовтуватий відтінок, на спині шерсть трохи хвиляста. Ареал проживання: Китай, Індія, Непал. Місцевість: високогір’ї Тибету.

Південноамериканський золотистий заєць

Агуті (латин. Dasyprocta) або американський золотистий заєць (горбатий заєць). Відноситься даний звір до ряду гризунів, є родичем морських свинок. У народі агуті ще називають золотистий (або золотий) заєць.

Даний звірок має довжину тіла 50 см, вага близько 4 кг. Свою другу назву отримав завдяки золотистому забарвленню. Поширений горбатий заєць на території Середньої і Південної Америки, від Мексики до Бразилії. Агуті дуже добре плавають.

Домашній заєць

Зайцю, на відміну від кролика, який є нірковою твариною, необхідний простір і багато руху. При великому бажанні, зайців можна розводити будинку, дотримуючись певних правил.

Особливості змісту зайця в домашніх умовах:

• Молоко зайчихи дуже жирне за складом, до 20%, тому годувати зайченят коров’ячим молоком або дитячими людськими сумішами можна. Рекомендують давати замінники сучого і котячого молока кожні 3-4 години.
• Підсолоджувати молоко для зайчат можна.
• З віку двох тижнів, крім молока потрібно давати зелену траву, листя і гілочки.
• З півтора місяця необхідно повністю перевести підлітка на тверду їжу: зелену траву, гілочки, ягоди, фрукти.
• З двох місяців додати в заячий раціон беззернові готові корми.
• Виконуючи всі рекомендації, дикий звір приживеться в людській оселі і стане повноправним членом сім’ї. Кумедний домашній заєць може стати другом для дітей.
• Не можна випускати на волю вже прирученого зайця, він не виживе.

Кролик велетень (Фландр)

Одни
м з найдивовижніших представників зайцеподібних є фландр, або бельгійський велетень. Це промислова порода кроликів. Довжина тіла дорослих особин становить 67 см, вага 7-10 кг. Шерсть густа, фарбування сіро-заяча, жовто-сіра, темно-сіра, залізно-сіра. Породу почали розводити в 1952 році.

Тюлень морський заєць

Тюлень морський заєць, або лахтак належить до сімейства справжніх тюленів. Довжина тулуба складає 2,5 метра. Взимку вага становить 360 кг. Мешкає тюлень морський заєць в неглибоких водах Північного Льодовитого океану і суміжних водах Атлантичного і Тихого океанів.

Зі шкури тюленя представники північних народів виготовляють предмети побуту. Вагітність самки морського зайця триває рік, народжується одне дитинча, з довжиною тулуба 120 см. Здатність до розмноження з’являється у віці п’яти років.

Що ми дізналися?

1. Європейський заєць (Lepus europaeus):
   • Великий вид, характерний для Європи, відрізняється великими розмірами, довгими вухами з чорними кінчиками та здатністю розвивати велику швидкість.
2. Польовий заєць (Lepus timidus):
   • Відомий також як білий заєць, мешкає в північних районах, змінює забарвлення з літнього сіро-коричневого на зимове біле.
3. Американський чорнохвостий заєць (Lepus californicus):
   • Мешкає в західній частині Північної Америки, характеризується наявністю чорного кольору на хвості.
4. Пустельний заєць (Lepus capensis):
   • Адаптований до життя в сухих пустельних і напівпустельних умовах, має світліше забарвлення для кращого камуфляжу.
5. Сніжний заєць (Lepus americanus):
   • Проживає в лісових і тундрових районах Північної Америки, забарвлення змінюється відповідно до сезону для маскування в снігу.
6. Японський заєць (Lepus brachyurus):
   • Ендемік Японії, має короткі вуха та хвіст, що допомагає йому адаптуватися до густих лісових умов його середовища проживання.
7. Іберійський заєць (Lepus granatensis):
   • Проживає на Піренейському півострові, має унікальне забарвлення, яке допомагає йому зливатися з місцевим ландшафтом.

Висновок

Зайці являють собою різноманітну групу ссавців, яка адаптувалася до широкого спектру середовищ проживання по всьому світу, від пустель до тундр і лісів.

Кожен вид зайців має унікальні фізичні та поведінкові адаптації, які дозволяють їм виживати в конкретних умовах. Від зміни забарвлення до специфічних фізичних особливостей, таких як розмір вух або хвоста, зайці демонструють неймовірну здатність до адаптації.

Вивчення різних видів зайців дає можливість краще зрозуміти біорізноманіття нашої планети та важливість збереження природних середовищ для майбутніх поколінь.