Содержимое
Сонячний зайчик і ведмедик
Ведмедик прокинувся, розплющив одне око і побачив, що на підлозі перед вікном сидить величезний Сонячний Заєць.
– Доброго ранку! — привітався Ведмедик. – Ти хто?
— Я — Сонячний Заєць, — відповів Сонячний Заєць. — Я чекаю, коли ти прокинешся.
І Ведмедик, позіхаючи, виліз із ліжка.
— Спершу застелимо ліжко, — сказав Сонячний Заєць і стрибнув на ліжко.
Ведмедик збив подушку, застелив ковдру.
– Так, – сказав Сонячний Заєць. — Тепер умиватимемося. — І перелетів до рукомийника.
Ведмедик умився.
– Тепер відчинимо вікно!
Ведмедик відчинив вікно.
— А тепер робитимемо зарядку! Раз два! — І Сонячний Заєць почав скакати по всій кімнаті.
— Ляжемо на спину! – крикнув він. Ліг на спину і витягнув вуха.
І Ведмедик ліг на спину і постарався передніми лапами витягнути хоч трохи свої вуха.
“От, – подумав він, – мені б такі вуха, як у Зайця!”
– Ти що це робиш? — запитав Сонячний Заєць.
— Та це я так, — сказав Ведмедик. – Що далі?
– Переходимо до водних процедур! — сказав заєць і поліз в миску з водою.
— Посунься, — сказав Ведмедик і сів поруч.
Коли вони розтерлися волохатими рушниками і сіли снідати, Ведмедик раптом вдарив лапкою по столу.
– А зуби! – сказав він.
– Так, сказав Заєць. — Тільки я забув про щітку.
І тоді Ведмедик почистив зуби своєю зубною щіткою, а Сонячний Заєць — лапкою, хоча це не за правилами і в кожного має бути своя зубна щітка, але що ж робити, якщо Сонячний Заєць цього ранку так поспішав до Ведмедика, що залишив свою зубну щітку вдома?
Коли вони знову сіли за стіл, у двері постукали і увійшов їжачок зі своїм Сонячним Зайцем.
— Доброго дня, Ведмедику! – крикнув Їжачок. — Ви вже снідаєте?
– Так. І ви сідайте! — сказав Ведмедик.
І вони вчотирьох сіли за стіл і смачно поснідали.
Зайчик і Місяць
Холодно взимку Зайчикові. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Мороз тріщить, сніг проти Місяця блищить, холодний вітрець з яру повіває.
Сів Зайчик під кущем, простяг лапки до Місяця, просить:
— Місяцю, любий, погрій мене своїми променями, бо довго ще Сонечка чекати.
Жалко стало Місяцеві Зайчика, він і говорить:
— Іди полем, полем, я тобі дорогу освітлю, прямуй до великого стогу соломи.
Попрямував Зайчик до стогу соломи, зарився в стіг, виглядає, усміхається до Місяця:
— Спасибі, любий Місяцю, тепер твої промені теплі-теплі.
Художник Галина Сокиринська.
Микола Щасливий цікавиться
- Задонатити
- Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою “Задонатити” посиланням
- Василь Сухомлинський
- Микола Щасливий
- Млосний ноктюрн | Тетяна Чорновіл recommend
- Ліричний вірш “Літепло” | Тетяна Чорновіл recommend
- Палаючі серця / Вірш | Джміль 18+ (17.02)
Візьміть участь в обговоренні
Виберіть розділ
© Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди
Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі авториСонячний зайчик і ведмедик
Ведмедик прокинувся, розплющив одне око і побачив, що на підлозі перед вікном сидить величезний Сонячний Заєць.
– Доброго ранку! — привітався Ведмедик. – Ти хто?
— Я — Сонячний Заєць, — відповів Сонячний Заєць. — Я чекаю, коли ти прокинешся.
І Ведмедик, позіхаючи, виліз із ліжка.
— Спершу застелимо ліжко, — сказав Сонячний Заєць і стрибнув на ліжко.
Ведмедик збив подушку, застелив ковдру.
– Так, – сказав Сонячний Заєць. — Тепер умиватимемося. — І перелетів до рукомийника.Ведмедик умився.
– Тепер відчинимо вікно!
Ведмедик відчинив вікно.
— А тепер робитимемо зарядку! Раз два! — І Сонячний Заєць почав скакати по всій кімнаті.
— Ляжемо на спину! – крикнув він. Ліг на спину і витягнув вуха.І Ведмедик ліг на спину і постарався передніми лапами витягнути хоч трохи свої вуха.
“От, – подумав він, – мені б такі вуха, як у Зайця!”
– Ти що це робиш? — запитав Сонячний Заєць.
— Та це я так, — сказав Ведмедик. – Що далі?
– Переходимо до водних процедур! — сказав заєць і поліз в миску з водою.
— Посунься, — сказав Ведмедик і сів поруч.Коли вони розтерлися волохатими рушниками і сіли снідати, Ведмедик раптом вдарив лапкою по столу.
– А зуби! – сказав він.
– Так, сказав Заєць. — Тільки я забув про щітку.
І тоді Ведмедик почистив зуби своєю зубною щіткою, а Сонячний Заєць — лапкою, хоча це не за правилами і в кожного має бути своя зубна щітка, але що ж робити, якщо Сонячний Заєць цього ранку так поспішав до Ведмедика, що залишив свою зубну щітку вдома?
Коли вони знову сіли за стіл, у двері постукали і увійшов їжачок зі своїм Сонячним Зайцем.
— Доброго дня, Ведмедику! – крикнув Їжачок. — Ви вже снідаєте?
– Так. І ви сідайте! — сказав Ведмедик.
І вони вчотирьох сіли за стіл і смачно поснідали.Ведмедик та Сонячний Заєць (Сергій Козлов)
Ведмедик прокинувся, розплющив одне око і побачив, що на підлозі перед вікном сидить величезний Сонячний Заєць.
– Привіт! – сказав Ведмедик. – Ти хто?
– Я – Сонячний Заєць, – сказав Сонячний Заєць. – Я чекаю, коли ти прокинешся.
І Ведмедик, мружачись, виліз із ліжка.
– Спершу застелимо постіль, – сказав Сонячний Заєць і стрибнув на ліжко.
Ведмедик збив подушку, застелив ковдру.
– Так, – сказав Сонячний Заєць. – Тепер будемо вмиватися. – І перелетів до рукомийника. – Ведмедик вмився.
– Тепер відчинимо вікно! – Ведмедик відчинив вікно.
– А тепер будемо робити зарядку! Раз-два! – І Сонячний Заєць почав скакати по всьому будинку.
– Ляжемо на спину! – крикнув він. Ліг на спину і витягнув вуха. І Ведмедик ліг на спину і постарався передніми лапами витягнути хоч трохи свої вуха.
«Ех, – подумав він, – мені б такі вуха, як у Зайця!»
– Ти що це робиш? – запитав Сонячний Заєць.
– Та це я так, – сказав Ведмедик. – Що далі?
– Переходимо до водних процедур! – сказав Заєць і поліз у цебро з водою.
– Посунься, – сказав Ведмедик і сів поруч. Коли вони розтерлися махровими рушниками і сіли снідати, Ведмедик раптом стукнув лапою по столу.
– Так, – сказав Заєць. – Тільки я забув щітку.
І тоді Ведмедик почистив зуби своєю зубною щіткою, а Сонячний Заєць – лапою, хоча це не за правилами, і в кожного має бути своя зубна щітка, але що ж поробиш, якщо Сонячний Заєць цього ранку так поспішав до Ведмедика, що залишив свою зубну щітку вдома?
Коли вони знову сіли за стіл, у двері постукали, і увійшов Їжачок зі своїм Сонячним Зайчиком.
– Здрастуй, Ведмедику! – крикнув Їжачок. – Ви вже снідаєте?
– Ага. Сідайте! – сказав Ведмедик.
І вони вчотирьох сіли за стіл і смачно поснідали.
Г м кучинський
Содержимое Кучинский Г.М.. Книги онлайн Кучинский Геннадий Михайлович (1945 — 2022) — белорусский психолог, специалист в области психологии речевого общения. Доктор психологических наук (1992), профессор (1993). Закончил психологический факультет ЛГУ (1974), в 1992 г. возглавил кафедру психологии Белорусского государственного университета и создал отделение психологии, одновременно стал деканом факультета социальных наук Европейского гуманитарного университета (г. Минск), […]