Ідоли острова Великодня: опис, історія. Загадки острова Пасхи

Острів Великодня – найбільш віддалений населений клаптик суші в світі. Площа його – всього 165,6 квадратних кілометра. Належить острів Чилі. Але до найближчого материкового міста цієї країни, Вальпараїсо, 3703 кілометри. Та й інших островів поруч, у східній частині Тихого океану, немає. Найближча населена суша розташована за 1819 кілометрів. Це острів Піткерн. Він відомий тим, що на ньому побажала залишитися збунтувала команда корабля “Баунті”. Загублений на просторах Тихого океану, острів Великодня зберігає багато таємниць. По-перше, незрозуміло, звідки прибули туди перші люди. Вони не могли нічого пояснити європейцям з цього приводу. Але найбільш таємничими загадками острова Пасхи є його кам ‘яні істукани. Вони встановлені по всій береговій лінії. Тубільці називали їх моаї, але пояснити, хто вони, виразно не могли. У цій статті ми спробували підсумувати результати всіх недавніх наукових відкриттів, щоб розгадати таємниці, що огорнули найвіддаленішу від цивілізації ділянку суші.

Історія острова Великодня

П ‘ятого квітня 1722 року матроси ескадри з трьох кораблів під командуванням голландського мореплавця Якоба Роггевена побачили на горизонті сушу, якої ще не було зазначено на карті. Коли вони наблизилися до східного узбережжя острова, то побачили, що він живе. До них пливли тубільці, причому їх етнічний склад вразив голландців. Серед них були європеоїди, негроїди і представники полінезійської раси. Голландцям відразу ж кинулася в очі примітивність технічного оснащення остров ‘ян. Їхні човни були склепані зі шматочків дерева і так пропускали воду, що половина людей у човні її вичерпувала, а решта веслування. Ландшафт острова був більш ніж похмурий. Жодного дерева не височіло на ньому – тільки рідкісні кущі. Роггевен записав у своєму щоденнику: “Старий вид острова і виснаженість тубільців наводять на думку про безпліддя землі і крайню потребу”. Але найбільше капітана потрясли кам ‘яні ідоли. Як при такій примітивній цивілізації і мізерних ресурсах у тубільців вистачило сил вирізати з каменю і доставити на берег стільки важких статуй? На це питання у капітана не було відповіді. Оскільки острів був відкритий у день Воскресіння Христового, він отримав ім ‘я Пасхи. Але самі тубільці називали його Рапа-Нуї.

Звідки прибули перші мешканці острова Пасхи

Це – перша загадка. Зараз на острівці протяжністю 24 кілометри проживають понад п ‘ять тисяч осіб. Але коли на берег висадилися перші європейці, тубільців було значно менше. А 1774 року мореплавець Кук нарахував на острові всього сімсот острів “ян, які відіщали від голоду. Але при цьому серед тубільців були представники всіх трьох людських рас. Висувалося чимало теорій про походження населення Рапа-Нуї: єгипетська, мезоамериканська і навіть зовсім міфічна, про те, що остров ‘яни – люди, які вижили після аварії Атлантиди. Але сучасний аналіз ДНК показує, що перші рапануйці висадилися на берег близько 400-го року і прибули, швидше за все, зі Східної Полінезії. Про це свідчить і їхня мова, яка близька до наречів мешканців Маркізьких і Гавайських островів.

Розвиток і занепад цивілізації

Перше, що кинулося в очі першовідкривачам, були кам ‘яні ідоли острова Пасхи. Але найраніша скульптура належить до 1250 року, а найпізніша (недороблена, що залишилася в каменоломні) – до 1500-го. Незрозуміло, як розвивалася цивілізація тубільців з п ‘ятого по тринадцяте століття. Можливо, на певному етапі остров ‘яни перейшли від родо-племінного суспільства до кланових військових союзів. Легенди (вельми суперечливі і фрагментарні) розповідають про водія Хоту Мату ‘а, який першим ступив на Рапа-Нуї і привів із собою всіх жителів. У нього було шестеро синів, які поділили острів після його смерті. Таким чином, клани стали мати свого родоначальника, статую якого вони намагалися зробити більшим, масивнішим і представницьким, ніж у сусіднього племені. Але що стало причиною того, що в початку шістнадцятого століття рапа-нуйці припинили вирізати і встановлювати свої пам ‘ятники? Це відкрили лише сучасні дослідження. І ця історія може стати повчальною для всього людства.

Екологічна катастрофа в малих масштабах

Залишимо поки осторонь ідолів острова Пасхи. Їх зваяли далекі предки тих здичавілих тубільців, яких застали експедиції Роггевена і Кука. Але що вплинуло на занепад колись багатої цивілізації? Адже у давніх рапа-нуйців була навіть писемність. До речі, те
ксти знайдених табличок досі не розшифровані. Вчені тільки недавно дали відповідь, що сталося з цією цивілізацією. Її загибель не була швидкою внаслідок виверження вулкана, як припускав Кук. Вона агонізувала сторіччями. Сучасні дослідження шарів ґрунту показали, що колись острів був покритий пишною рослинністю. Ліси рясніли дичиною. Стародавні рапа-нуйці займалися сільським господарством, вирощуючи ямс, таро, цукрову тростину, батат і банани. Вони виходили в море на хороших човнах, зроблених з видовбаного стовбура пальми, і полювали на дельфінів. На те, що стародавні остров “яни харчувалися добре, вказує аналіз ДНК їжі, знайденої на черепках глиняного посуду. І цю ідилію зруйнували самі люди. Ліси поступово вирубувалися. Острів ‘яни залишилися без свого флоту, а отже, і без м’ яса океанічної риби і дельфінів. Усіх тварин і птахів вони вже з ‘їли. Єдиною їжею рапа-нуйців залишилися краби і молюски, яких вони збирали на мілководді.

Острів Великодня: статуї моаї

Тубільці нічого не могли толком сказати про те, як були зроблені і, головне, як були доставлені на берег кам ‘яні істукани вагою в кілька тонн. Вони називали їх “моаї” і вірили, що в них ув ‘язнено “ману” – дух предків певного клану. Чим більше ідолів, тим сильніша концентрація надприродної сили. А це призводить до процвітання клану. Тому, коли в 1875 році французи вивезли одну зі статуй моаї острова Великодня, щоб доставити її в паризький музей, рапа-нуйців довелося стримувати за допомогою зброї. Але, як показали дослідження, близько 55% всіх ідолів не були транспортовані на спеціальні платформи – “аху”, а залишилися стояти (багато хто в стадії первинної обробки) в каменоломні на схилі вулкана Рано Рараку.

Художній стиль

Всього на острові налічується понад 900 статуїв. Вони класифікуються вченими хронологічно і за стилями. Ранній період характеризується кам ‘яними головами без тулуба, з обличчям, а також стовпами, де торс виконаний дуже стилізовано. Але є й винятки. Так, знайдена дуже реалістична фігура колінопреклоненого моаї. Але вона так і залишилася стояти в стародавній каменоломні. У Середньому періоді ідоли острова Великодня стали гігантами. Швидше за все, клани змагалися один з одним, намагаючись показати, що їх мана більш могутня. Художнє оздоблення в Середньому періоді відрізняється більшою витонченістю. Тіла істуканів покриті різьбою, що зображує одяг і крила, а на голові у моаї часто поставлені величезні циліндричні шапки з червоного туфа.

Транспортування

Не меншою загадкою, ніж ідоли острова Великодня, залишався секрет їх переміщення на платформи “аху”. Тубільці стверджували, що мої самі прийшли туди. На правда виявилася більш прозаїчною. У найнижчих (більш давніх) шарах ґрунту вчені виявили залишки ендемічного дерева, яке родинно винній пальмі. Воно виростало до 26 метрів, а його гладкі стовбури без гілок досягали в діаметрі 1,8 м. Дерево служило відмінним матеріалом для перекочування скульптур з каменоломень до берега, де їх встановлювали на платформи. Щоб поставити ідолів, використовували канати, які плели з луба дерева “хаухау”. Екологічна катастрофа пояснює і той факт, чому більше половини скульптур так і “застрягли” в каменоломнях.

Короткоухі і довгоухі

Сучасні жителі Рапа-Нуї вже не відчувають релігійної пошани до моаї, але вважають їх своєю культурною спадщиною. У середині 50-х років минулого століття дослідник Тур Хейєрдал розкрив таємницю про те, хто створив ідолів острова Великодня. Він звернув увагу, що Рапа-Нуї населяють два типи племен. У одного мочки вух з дитинства подовжувалися за рахунок носіння важких прикрас. Ватажок цього клану, Педро Атана, розповів Туру Хейрдалу, що в їх роду предки передавали нащадкам мистецтво створювати статус моаї і транспортувати їх волоком до місця установки. Це ремесло зберігалося в таємниці від “короткоухих” і передавалося в усній формі. На прохання Хейєрдала Атана з численними помічниками зі свого клану висік у каменоломні 12-тонну статую і у вертикальному положенні доставив її на платформу.

Творці голів на острові Пасхи могли вірити, що скульптури покращують врожай

Нове дослідження доводить, що стародавня цивілізація на острові насправді розумілася на аграрній справі.

Стародавня цивілізація Рапануї могла збудувати славетні велетенські голови на острові Пасхи через переконання, що ці моноліти роблять землю більш родючою й покращують врожай. Міжнародна команда дослідників стверджує, що аналіз голів у
кратері показав, що ґрунт там надзвичайно родючий.

І, як пише Newsweek, дуже вірогідно, що стародавня цивілізація використовувала це місце для вирощення бананів, таро й солодкої картоплі. На острові Пасхи розміщені близько тисячі голів. Їх вирізьбили з м’якого вулканічного каменю в період між 1200 і 1600 роком. Застосування цих монументів досі лишається загадкою. Й різні припущення пропонують пояснення, чому автори спорудили їх саме в конкретних місцях.

Вперше острів Пасхи був заселений невеликою групою східних полінезійців приблизно тисячу років тому. Цивілізація процвітала й досягла свого піку, наростивши населення на рівні 15-20 тисяч людей. Коли в 1700-х роках європейці вперше прибули на острів, населення вже сильно скоротилося. Поширення іноземних хвороб, а також вивезення людей в рабство призвели до краху цивілізації.

Раніше вважалося, що населення Рапануї занепадало через виснаження місцевих ґрунтів, спричиненого недобросовісною фермерською експлуатацією. Але вчені виявили, що все може бути й не так. Нові докази свідчать, що цивілізація добре знала свій острів й вміла маніпулювати його породами для підтримки родючості.

В останньому дослідженні Сара Шервуд з Університету півдня в Сівейні разом з колегами вивчили якість ґрунту в ключовому районі острова – кратері Рано Рараку. Саме звідси стародавня цивілізація взяла матеріал для створення 95% голів на острові. Він розташований на східному боці острова й містить дві статуї. Вони розташовані у внутрішньому регіоні кратера. Голови розміщені вертикально, одна з них стоїть на п’єдесталі, а інша – глибоко в дірі. Вчені стверджують, що статуї не покинули тут, їх поставили умисне. Тести також показали, що ґрунт в Рано Рараку один з найбільш родючих на острові.

«Коли ми отримали результати хімічного аналізу, я зробила їх повторно», – сказала Шервуд.

«В ґрунті були високі рівні матеріалів, які б я ніколи не подумала шукати в такому місці, зокрема кальцію й фосфору. Хімія ґрунту показала високий вміст елементів, які грають ключову роль у рості рослин», – пояснила вона.

Аналітики переконані, що солодку картоплю, таро, банани й паперову шовковицю вирощувати на місці кратера. А постійний рух землі, пов’язаний з риттям в кар’єрі, підвищував родючість в цій частині острову. Вчені допускають, що люди цивілізації Рапануї могли вірити, що висока родючість спричинена саме головами. Тож їх розставили по всьому острову.