Стан та перспективи виробництва картоплі в світі та в Україні

У своєму складі картопля містить близько 2 % білкa, 0,4 % жирів, a нaйголовніше – до 16 % крохмaлю. У кaртопляному білку деяких сортів картоплі недостaтньо сірковмісних незaмінних aмінокислот (метіоніну тa цистину), aле в ньому знaчнa кількість лізину. Тому за поєднання кaртоплі з зерновими (борошном, хлібом), які, нaвпaки, бaгaті нa сірковмісні aмінокислоти, aле бідні нa лізин, людинa одержує досить повноцінний нaбір aмінокислот. Вуглеводи кaртоплі є істотним джерелом енергії для людського оргaнізму. Білок кaртоплі зa своїми якостями еквівaлентний білку молокa, яєць тa яловичини і перевищує якість його у хлібних злаків, сої, бобів. Картопля – своєрідний регулятор травлення, що поліпшує засвоєння тa підвищує біологічну цінність інших продуктів [1].

Серед сільськогосподарських культур важко знайти тaку, якa моглa б зрівнятись з кaртоплею зa універсaльністю використaння. Картопля – цінна продовольча культура для харчування людини в багатьох країнах світу, є актуальною сировиною для отримання спирту, біоетанолу, крохмалю, вітaмінів, молочної кислоти, оцту тa інших продуктів, використовується на корм тваринам. Рання молода картопля містить менше крохмaлю, протеїнів, їй характерний високий вміст вітaміну С, вона мaє неaбиякі смaкові якості [2]. З дaвніх – дaвен в Укрaїні були відомі цілющі влaстивості кaртоплі. Вонa зaстосовується при опікaх, екземі, лікувaнні дихaльних шляхів, гaстритів. Кaртоплю широко використовують в косметиці, a продукти її переробки у хaрчовій, кондитерській, текстильній тa інших видaх промисловості. Картопля – один з основних продуктів харчування для людини. В світі вона займає п`яте місце серед джерел енергії в харчуванні людей після пшениці, кукурудзи, рису і ячменю. 100 г свіжої маси картоплі містить в середньому близько 295 кДж або приблизно 70 ккал, причому залежно від вмісту крохмалю показники коливаються від 65 до 90 ккал. В її бульбах містяться цінні поживні речовини. Значення картоплі в харчуванні людини обумовлено особливо вмістом крохмалю, протеїну, вітамінів, мінеральних і баластних речовин (табл. 4). Столова картопля є комплексним харчовим продуктом, який виконує одночасно декілька аспектів здорового харчування. Концентрація енергії в ньому відносно низька. Він містить поживні речовини в концентраціях (щільність поживних речовин на 100 ккал), які необхідні людському організму. По цих показниках картопля більш відповідає фізіологічним потребам дорослої людини, ніж, наприклад, свинина і хліб. Завдяки вмісту фізіологічно цінних речовин для харчування картопля відіграє і важливу роль в профілактиці різних захворювань, є важливою дієтичною їжею.

Хоча вміст сирого протеїну в картоплі низький (близько 2%, у окремих сортів до 2,5%)*, її білок (чистий протеїн) є дуже цінним для харчування людини. Проаналізувавши показники валового збору кaртоплі у світі, можнa зробити висновок, що Укрaїнa зa вaловим виробництвом зaймaє 5 місце, поступaючись лише СШA, Індії, Китaю тa Росії (табл. 5).

Проте, зa показниками урожaйності картоплі Україна зaймaє 8 місце в світі. Посівні площі картоплі в Україні сягають близько півтора мільйона гектарів, за досить низької середньої врожайності. Проте потенціал біологічної і господарської продуктивності картоплі залишається далеко невикористаним – в більшості країн врожайність картоплі залишається низькою. Це можна віднести до Росії, республіки Білорусь, України і ряду інших країн світу. Якщо частка країн СНД за займаними картоплею площами в світі складає більше однієї третини, то за валовим виробництвом – менше чверті. Низька врожайність обумовлюється втратами через нечітко налагоджену систему насінництва, порушення технологій вирощування і зберігання [2, 5, 8, 114,152]. У багатьох країнах торгівля столовою картоплею регулюється законами, постановами та іншими правовими актами і угодами, у центрі яких стоять вимоги до якості продуктів і безпека споживачів. Значення таких вимог росте в тій мірі, у якій зростаюча частка населення купує столову картоплю вже не безпосередньо у виробника, а в мережі роздрібної торгівлі. Так у Німеччині більше 50% споживачів (зі зростаючою тенденцією) купують столову картоплю в супермаркетах у пакетах вагою 5 кг. Отже, виробництво столової картоплі є триступінчастим процесом, що включає сільськогосподарські підприємства – виробники (1-ша ступінь); фірми, що вирощують картоплю, насамперед, за договорами (2-га ступінь); підприємства, що здійснюють збереження, фасування і доставку картоплі в торгову мережу чи в окремі точки роздрібної торгівлі (3-я ступінь). З іншого боку стоїть споживач. Взаємодія між цими учасниками у торгівлі регулюється по-різному, причому за ринкових умов попит споживача і його вимоги купувати здоровий, смачний продукт має першорядне значення [6, 9, 13]. Провівши аналіз показників площ висаджування картоплі в Україні, варто відмітити, що в останні десять років спостерігається тенденція до їх зниження. При цьому валовий збір залежав перш за все від урожайності культури, яка в значній мірі визначалась погодно-кліматичними умовами року вирощування (табл. 6). Досвід передових крaїн свідчить, що високопродуктивне кaртоплярство бaзується нa досягненнях нaуково–технічного прогресу [11, 12]. Основними нaпрямами його є: використaння інтенсивних сортів тa доброякісного сaдивного мaтеріaлу, прогресивних прийомів aгротехніки, зaстосувaння високоефективних пестицидів, високопродуктивних трaкторів, комбaйнів, іншої сільськогосподaрської техніки тa нaдійне мaтеріaльно – технічне забезпечення. Близько 15 % виробленої в світі картоплі використовується на корм тваринам, причому є великі відмінності між регіонами світу і країнами. В 2000 р., наприклад в Китаї, майже п`яту частину, а в країнах СНД близько 25 % вирощеної картоплі використали на корм, в основному при відгодівлі свиней.

Причому найбільше її використовують на корм в Білорусії – 53,7 %, менше на Україні – 28,8 % і ще менше в Росії – 17,8 %. І в інших країнах Східної і Центральної Європи картопля має ще більше значення як кормова 15 культура. В протилежність цьому в США тільки 1% вирощеної картоплі використовують на корм, а в ЄС-15 – 9 %. З переводом кормової бази спеціалізованих відгодівельних свинарських господарств на зерно, картопля все більше і більше втрачає своє значення. В цілому значення картоплі як корму, особливо в годуванні свиней, зменшується. Як правило, картоплю згодовують тваринам в маленьких і підсобних господарствах. У багатьох випадках в господарствах займаються спеціальним вирощуванням кормової картоплі, а також використовують відходи. Цим і пояснюються великі коливання у використанні картоплі на корм. В Німеччині, наприклад, використовувалося в 2000/01 господарському році 13,2 % всієї вирощеної картоплі на корм, в 2001/02 р. – 7,2, в 2002/03 р. – 5,5 і в 2003/04 р. – 3,3%. При вирощуванні картоплі на корм для отримання рентабельності при виробництві свинини потрібна не тільки висока врожайність, але і сорти з високим вмістом крохмалю та білка. Для приросту 100 кг при відгодівлі свиней потрібно при початковій їх вазі 17 кг – 10 ц, а при 11 кг – 12,5 ц. Кліматичні умови. Картопля – рослина помірно-прохолодного клімату з середніми річними температурами між 6 і 10°C і відносно високою вологістю повітря. Межі вирощування її обумовлені, з одного боку, чутливістю до морозу, з іншого – до високих температур. Межею вважається 20°C – ізотерма для найтеплішого місяця. В Північній півкулі Євразії її вирощують в основному між 40 і 60 з. ш., в Північній Америці – між 40 і 50° з. ш. В Південній півкулі основні регіони її вирощування розташовані на півдні континенту [14]. Картопля добре пристосовується до кліматичних умов, що в значній мірі обумовлено великою різницею у тривалості (від 60 до 170 діб) вегетаційного періоду сортів різних груп стиглості. Незважаючи на чутливість рослин картоплі до заморозків, її вирощують в більш північних регіонах і на більших висотах, ніж зернові. Бадилля картоплі вимерзає за температури повітря від -1,5 до -1,7°C, бульби – за температури ґрунту від мінус 1 до мінус 2°C. Весною, за температури нижче мінус 2°C, бадилля картоплі гине, але зі встановленням позитивних температур знову відростає, проте в цих випадках різко знижується урожай бульб через сповільнений розвиток рослин. Картопля починає ріст, коли температура ґрунту досягає 8°C, а висаджена пророслими бульбами – за 4-6°C. У період активного росту і утворення бульб оптимальна середньодобова температура ґрунту складає 17°C (денна 20°C і нічна – 12-14°C) за 50 % повної польової вологоємності (ППВ). Ріст і розвиток рослин картоплі стримується, якщо температура підвищується до 29-30°C. Бульби при цьому не утворюються або стають в’ялими, м’якjnm чорніє від викликаних спекою некрозів і за проростання таких бульб формуються ниткоподібні паростки. Оптимальна середньодобова температура повітря, яка сприяє проходженню процесів фотосинтезу та асиміляції картоплі близько 20°C (денна 25°C, нічна 16°C). За температури понад 30°C рослини картоплі сильно пригнічуються, за температури ґрунту вище 20°C бульбоутворення гальмується, а за 29°C взагалі припиняється. На піщаних ґрунтах бульбоутворення припиняється і починається прискорене фізіологічне старіння уже за температури повітря вдень 27-28°C. Сума температур для проростання ранніх сортів картоплі складає 1000-1400°C, для більш пізніх – 1400 – 2000°C [147,150,151,153,168]. Хворобою, від якої дуже важко захистити картоплю, є фітофтороз (Fitophtora infestans de Bary). Етіологічним агентом є водяна цвіль Fitophora infestans, яка інтенсивно розвивається за перепаду температур від 10 до 24 °C і відносній вологості повітря вище 75 % впродовж 48 годин і більше. В таких умовах цвіль розвивається дуже швидко, особливо на поверхні вологого листя, незважаючи на використання рекомендованих фунгіцидів [160]. Потреба картоплі у волозі, в порівнянні з іншими культурними рослинами, середня. Коефіцієнт транспірації (кількість води, яка потрібна для виробництва 1 кг сухої маси) складає приблизно 550 л/кг сухої маси [158]. Для виробництва 100 ц/га сухої речовини (500 ц бульб/га) необхідно, приблизно, 3 тис.
т води (300-400 мм опадів). Картопля за слабо вираженою кутикулою і низького осмотичного тиску – рослина гідрофільного типу, тобто більш пристосована до гумідних умов. Вона дуже чутлива до різких змін температури і вологості. Тому в багатьох регіонах забезпечення вологою – головна передумова для досягнення стабільних і високих врожаїв, особливо в період утворення бульб і їхнього росту. Добова потреба картоплі у волозі – 5-6 мм води з ґрунтового запасу вологи [46,48]. Нетривалі посухи картопля переносить, але за тривалих посушливих періодів (менше 50% ППВ) сильно знижує врожай. За таких умов рослини перестають рости, фелоген бульб відмирає і корковий шар стає твердим. За наявності опадів в подальшому ріст бульб не відновлюється, що веде до відростання їхніх верхівок і утворенню перетяжок і діток. Після періоду оптимального забезпечення вологою, що сприяє сильному ростові бадилля, навіть незначні порушення водного режиму ведуть до зниження врожаю[130]. Дослідженнями встановлено, що сорти картоплі залежно від рівня водного стресу використовують від 5,50 до 9,12 м3 води на формування 1 кг бульб. В умовах сильного дефіциту вологи використання води зростає на 0,58 – 1,95 м3 / кг бульб [48, 137]. Так як садивні якості бульб залежать у значній мірі від наявності вірусних інфекцій, насіннєву картоплю вирощують насамперед у регіонах з більш суворим кліматом: з помірними температурами і сильними вітрами, що лімітує розвиток і літ попелиць – перенощиків вірусів [10, 37, 38, 67]. Такі регіони звичайно близькі до моря або знаходяться в передгірних місцевостях. Регіони для яких характерними є високі літні повітряні і ґрунтові температури за нестачі вологи не допускаються для розмноження картоплі, через швидке фізіологічне старіння бульб («екологічне виродження»), деформацію проростків (нитковидні проростки) або взагалі через відсутність бульб, ураження вірусними хворобами [46, 48, 60, 61, 69, 136]. Дане питання є досить актуальним на сьогодні і не лише за вирощування картоплі, але й інших сільськогосподарських культур, що пов’язано з підвищенням температур протягом останнього десятиріччя [71, 72, 74, 75, 76, 77, 105, 132, 154, 155, 156, 131, 134,148, 135]. Прогноз зміни потенційної урожайності картоплі залежно від змін клімату наведено в таблиці 7.

Звичайно в кожній з представлених країн також є регіони, де спостерігаються зміни клімату, які обумовлюють зростання урожайності, частково обумовлене й заходами щодо адаптації сортів картоплі [157]. Ґрунтові умови. Картопля не дуже вимоглива до ґрунтових умов. Найкраще росте і дає високий врожай бульб високої якості на достатньо аерованому, розпушеному ґрунті, що легко прогрівається, але при відповідній агротехніці її можна вирощувати майже на будь-яких ґрунтах [34, 62, 83, 84, 85]. Для вирощування картоплі особливо придатні суглинкові ґрунти і піщані суглинки. При гарному забезпеченні вологою (близькі ґрунтові води або достатня кількість опадів) придатні і піщані ґрунти. На більш важких суглинках і глинистих ґрунтах з поганою аерацією, що повільно прогріваються навесні, врожаї звичайно нижчі. Восени за дощової погоди на таких ґрунтах ускладнюється збирання бульб картоплезбиральними комбайнами. Для поліпшення структури ці ґрунти вимагають внесення великих кількостей органічних добрив і інтенсивного обробітку [120, 123, 124, 125, 126, 127]. Навіть на болотистих ґрунтах за рахунок використання відповідних сортів можна одержувати високі врожаї. Але небезпека пізніх заморозків на таких ґрунтах не дозволяє проводити раннє висаджування. Крім того, ці ґрунти вимагають використання спеціальної технології вирощування. Вміст крохмалю в бульбах збільшується з ростом кількості ґрунтових колоїдів – від піщаних до суглинних ґрунтів. На глинистих і болотистих ґрунтах вміст крохмалю нижчий [63, 66, 98, 99, 100, 102, 103,]. Ґрунтова реакція (рН) в інтервалі 4,5 – 7,5 найбільш придатна для вирощування картоплі, якщо ґрунт має високу буферну ємність. На кам`янистих ґрунтах звичайно одержують гарні врожаї картоплі, але механізація обробітку і збирання на них виключаються через велике зношення машин і високих вит
рат. Особливо знижується якість садивного матеріалу за рахунок ушкодження камінням [53] при здиранні шкірки, ураження чорною ніжкою (Erwinia carotovora subsp. atroseptica) і ризоктоніозом (Rhizoctonia solani), мокрою (Erwinia carotovora subsp. carotovora) і бурою гнилями (Phytophthora infestans) [32, 33, 42, 43, 44, 49, 95, 96, 106, 107]. Вплив різних показників ґрунту на вирощування картоплі різних напрямків використання, при відхиленні їх від оптимального рівня, приведено в таблиці 1.4.

Україна потрапила до топ-3 країн-виробників картоплі

До трійки лідерів з виробництва картоплі у 2019 році увійшли Китай (93 мільйони тонн), Індія (51 мільйон тонн) та Україна (23 мільйони тонн).

Україна на третьому місці серед країн-виробників картоплі із показником 23 мільйони тонн урожаю зібраного за 2019-й рік.

“До числа країн з найбільшим обсягом виробництва картоплі у 2019 році також увійшли Китай (93 мільйони тонн) та Індія (51 мільйон тонн). Разом з Україною, на ці країни припало 45% загальносвітової частки виробництва картоплі”, – йдеться у повідомленні.

Країни-лідери з врожаю картоплі

Зазначається, що близько чверті світового обсягу врожаю картоплі припало на Росію, США, Бангладеш, Німеччину, Францію, Польщу, Нідерланди, Канаду та Білорусь.

Скільки картоплі зібрали у світі

У 2019 році загальносвітовий врожай картоплі становив 371 мільйон тонн, що на 2,1% більше аналогічного показника минулого сезону. У вартісному вираженні світовий ринок картоплі за 2019 рік зріс на 6%, сягнувши 140,5 мільярда доларів.

Зазначається також, що у 2019 році обсяг відвантаження картоплі за кордон зріс на 4,9%, сягнувши показника в 15 мільйонів тонн.

Які країни лідирують в експорті картоплі:

• Франція – 3,5 мільйона тонн;
• Німеччина – 1,9 мільйона тонн;
• Нідерланди – 1,8 мільйона тонн;
• Бельгія – 1 мільйон тонн;
• Єгипет – 0,7 мільйона тонн.

На перелічені країни припало 60% загальносвітового експорту картоплі.

Ринок картоплі: основні тренди

За обсягами валового виробництва картоплі Україна стабільно входить до 5 країн — найбільших світових її виробників. А останніми роками зростає також і експорт картоплі. Окрім зазначеного, виробництво бульби є одним із найбільш перспективних напрямів економічної діяльності для малого і середнього агробізнесу, адже гарантує високий дохід з 1 га земельних угідь за досить стабільного платоспроможного внутрішнього попиту на продукцію.

Картопля є одним із найбільш цінних і стратегічно важливих після зерна видів сільськогосподарської продукції в Україні, що забезпечує продовольчу безпеку держави та, по суті, є другим «хлібом» для усіх верств населення незалежно від рівня його доходів та споживчих вподобань.

Останніми роками середній рівень споживання картоплі з розрахунку на одну особу становить близько 140–148 кг у рік. При цьому на основі аналізу інформації Державної служби статистики за 2016 р. найвищим він є в Івано-Франківській (189,6 кг), Житомирській (184,6 кг), Він­ницькій (184,4 кг), Волинській (183 кг) і Львівській (181 кг) областях. Найменшим вказаний показник споживання картоплі є у Донецькій (98,2 кг), Запорізькій (107,2 кг), Луганській (109 кг), Одеській (111 кг) і Миколаївській (116,4 кг).

Споживання картоплі традиційно залишається досить стабільним, оскільки цей продукт харчування за ціною є найбільш доступним для населення із різним рівнем доходу. Тому порівняно з 2000 р. приріст рівня споживання картоплі в Україні сягає лише 3,2%. При цьому максимальним він спостерігався в Одеській (+30,1%) і Львівській (+23,5%), а від’ємним виявився у Тернопільській (–17,2%), Чернігівській (–16,6%) і Закарпатській (–13%) областях.

Нинішній фактичний рівень самозабезпеченості продовольчого ринку картоплею, який вимірюється порівнянням обсягу виробництва до внутрішнього використання на території України у відсотках, є цілком достатній з точки зору гарантування продовольчої безпеки та становить близько 101,6%.

Основним трендом на ринку є відновлення темпів зростання внутрішнього фонду споживання картоплі, зменшення імпорту та нарощення її експорту, а також підвищення обсягу переробки на нехарчові цілі. Зокрема, якщо у 2000 році обсяг за статтею балансу «Втрати та переробка на нехарчові цілі» сягав 220 тис. т, то у 2016-му він був на рівні 3174 тис. т.

Торік, на думку експертів ГС «Економічний дискусійний клуб», очікуваний попит на картоплю в Україні, за даними розробленого спільно з аналітиками Міжвідомчої робочої групи Міністерства економічного розвитку і Міністерства аграрної політики та продовольства бал
ансу, становив 21467 тис. т, з яких 6312 тис. т безпосередньо використовувалося на внутрішньому аграрному ринку для споживання, 5300 тис. т на посадку, 9840 тис. т на корм, переробка на нехарчові цілі та втрати.

У цілому виробництво картоплі є одним із найбільш перспективних напрямів економічної діяльності для малого і середнього агробізнесу, адже гарантує високий дохід з 1 га земельних угідь за досить стабільного платоспроможного внутрішнього попиту на продукцію.

Виробництво картоплі в Україні

Картоплярство є невід’ємною і важливо складовою розвитку вітчизняного сільського господарства. Проте за останні два десятиліття зібрана площа в країні під картоплею в усіх категоріях господарств суттєво скоротилася. Якщо у період із 1990 р. по 2000 р. вона зросла із 1432,7 тис. га до 1631,0 тис. га, то впродовж 2001–2017 рр. істотно зменшилася — до 1323,2 тис. га.

Серед основних чинників скорочення посівних площ під картоплею окремо варто відзначити низькі закупівельні ціни на ринку, адже цей продукт є соціально значимим, що поряд із суттєвим перевищення пропозиції над попитом зумовлює формування наявного економічного становища галузі. Частково вказану проблему останнім часом вдалося вирішити за рахунок розвитку і нарощування потужностей із переробки картоплі на нехарчові цілі, а також збільшення її експорту.

Традиційно товарним вирощуванням бульби здебільшого займаються господарства населення. У 2017 році їх частка в структурі зібраної площі сягала 98,6%, тоді як на сільськогосподарські підприємства припадало лише 1,4%.

Попри скорочення посівних площ виробництво її впродовж останніх років перевищує 20 млн т, що є результатом підвищення середньої урожайності з 12,16 т/га у 2000 році до 16,78 т/га торік. При цьому різниця у показниках між середньою урожайністю в сільськогосподарських підприємствах і господарствах населення, за даними 2017 року, становить 7,19 т/га, або в 1,4 разу є вищою у першій категорії господарств, ніж у другій. Водночас, за вказаний період середня урожайність вирощування картоплі зросла як у господарствах населення (у 1,4 разу), так і в сільськогосподарських підприємствах (у 2,2 разу).

Найбільші площі під картоплею минулого року були зосереджені у Вінницькій (108,5 тис. га, або 8,2% до загальної площі), Волинській (72,6 тис. га, або 5,5%), Дніпропетровській (53,1 тис. га, або 4,0%) областях. Основними регіонами з товарного виробництва картоплі є Він­ницька, Київська, Львівська, Житомирська, Чернігівська і Хмельницька, Рівненська, Волинська, Сумська і Харківська області. Разом у цих регіонах виробляють 65% картоплі від усього загального обсягу в державі (діагр. 1).

Діагр. 1. Основні регіони виробництва картоплі в Україні за 2017 р.

Джерело: складено за даними Держслужби статистики України

За результатами аналізу статистичних даних торік середня урожайність вирощування картоплі коливалася від 20,90 т/га у Хмельницькій і до 9,68 т/га у Миколаївській областях. Високу врожайність від вирощування картоплі минулого року отримали, крім Хмельниччини і Житомирщини — 20,56 т/га, Луганщини — 18,96 т/га та Сумщини — 18,62 т/га.

Зональні аспекти виробництва картоплі у 2017 році характеризувалися суттєвою різницею показника її середньої урожайності в регіонах зони Степу і Лісостепу та Полісся (діагр. 2).

Діагр. 2. Зональні аспекти виробництва картоплі в Україні за 2017 р.

Джерело: складено за даними Держслужби статистики України

Світовий ринок картоплі і Україна

У підсумковому аналізі інформації ФАО за обсягами виробництва бульби Україна стабільно входить до 5 країн — найбільших світових її виробників, поступаючись Китаю, Індії та Росії, випереджає за вказаним показником США.

Світове виробництво картоплі зосереджене у більш ніж 160 країнах на різних континентах. При цьому найбільшим виробником картоплі в світі залишається Китай з обсягом 99,1 млн т, що становить 21% від загального підсумку. Друге місце займає Індія з показником 43,8 млн т, або 9%, а третє — Росія, відповідно, 31,1 млн т і 6% (діагр. 3).

Діагр. 3. Питома вага різних країн у світовому виробництві картоплі (обсяг у млн т та відсотках) в 2016–2017 МР

Джерело: розраховано за даними FAO

Частка України в світовому виробництві картоплі становить 5%, а США — близько 4%. На решту країн світу припадає 55% усього виробництва

картоплі.

Одним із важливих показників ефективності картоплярства в різних країнах світу є рівень середньої урожайності. Вказаний показник є важливим критерієм порівняльної оцінки ефективності технології вирощування картоплі, сортів та системи удобрення і захисту в різних країнах світу.

Найвищий показник середньої урожайності вирощування бульби спостерігався у США — 49,02 т/га, Новій Зеландії — 48,99 т/га, Німеччині — 44,42 т/га, Данії — 42,48 т/га, Нідерландах — 42,00 т/га, Австралії — 40,41 т/га, тоді як загалом у світі — 19,85 т/га.

В Україні середня урожайність вирощування картоплі у 2016 р. становила близько 16,58 т/га. Цей показник урожайності майже на 3 т є нижчим середньосвітового, однак порівняно з іншими країнами потенціал її можливого підвищення у перспективі сягає від до 200 до 300%.

Картопля представляє також значний зовнішньоекономічний резерв підвищення доходів і диверсифікації вітчизняного аграрного експорту.

Минулого року загальний експорт за УКТЗЕД 701000000 «Картопля свіжа або охолоджена» сягав майже 17,6 тис. т на суму $3,4 млн. При цьому понад 96% усього експорту бульби було спрямовано на ринок країн СНД. Попри значний експортний потенціал галузі картоплярства Україна торік імпортувала її близько 3,8 тис. т на суму $2 млн (табл. 3). Здебільшого імпорт стосується ранньої товарної картоплі з Єгипту, а також насіннєвої з країн ЄС.

Експорт вітчизняної насіннєвої картоплі здійснювався здебільшого до Азербайджану і в незначних обсягах у Нідерланди, тоді як імпорт надходив із Білорусі, Великобританії, Німеччини, Нідерландів і Франції.

На перспективу виробництво картоплі залишатиметься одним із важливих стратегічних напрямів забезпечення продовольчої безпеки. Водночас значний економічний ефект для держави грунтується на налагодженні та збільшенні обсягів експорту картоплі, що за умов створення відповідних інституційних засад забезпечить підвищення доходів від її вирощування та дасть поштовх розвитку індустріального картоплярства в сільськогосподарських підприємствах.

Юрій КЕРНАСЮК, канд. економ. наук, старший науковий співробітник

лабораторії маркетингу, економічного аналізу та захисту інтелектуальної

власності Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН